1.4. Науково-технічний потенціал України: проблеми його збереження, розвитку та інтегрування в систему світового господарства

 

Розвиток вітчизняного науково-технічного потенціалу, створення належних умов для генерації наукових знань, високих технологій, та впровадження в усі сфери суспільного життя є визначальним чинником прогресу України, перспектив її входження до кола розвинутих країн світу.

Реаліями процесу глобалізації став вплив на його перебіг транснаціональних фінансово-промислових угруповань, які технологіч­но, географічно і політично диверсифікують свої рішення щодо широкомасштабних науково-технічних проектів. Виходячи з економічної та політичної кон’юнктури, транснаціональні фірми пропонують високооплачувані вакансії у США та країнах Європи, які мають розгалужену наукову і науково-педагогічну інфраструктуру і реалізують збалансовану державну політику щодо використання інформаційних ресурсів. Це говорить про те, що на початку ХІ ст. економічний потенціал держав дедалі більше залежить від обсягів виробництва і ефективного використання наукових та науково-технічних інформаційних ресурсів. Могутність і можливості сучасної держави визначаються значною мірою не кількістю чавуну і сталі на одиницю населення, а обсягом науково-технічної інформації, який припадає на вищезгадану одиницю, і що вихід із ситуації, у якій ми опинилися, – це різке прискорення науково-технічного прогресу і впровадження у народне господарство більш високих технологій, ніж у країнах-конкурентах. Інновації у вигляді нових конкурентоспроможних технологій і товарів забезпечують 90 % зрос-тання ВВП промислово розвинених країн світу. Фінансування НДДКР, продуктом якої є інновації у країнах Західної Європи здійснюється з двох джерел: 3–4 % ВВП – через бюджетне фінансування, 15 % – від річного обороту фірми. В Україні на ці заходи виділяється 0,27 % ВВП.

Протягом останніх років сталися певні зміни в розподілі наукових організацій за секторами науки, типами організацій, формами власності та галузями наук (науковими дисциплінами).

У дисциплінарному розподілі істотно збільшилася кількість наукових організацій соціогуманітарного профілю – на 25 % проти 1995 р. Їх питома вага в загальній кількості зросла до 9 %. За останні п’ять років помітно (на 14 %) збільшилася також кількість наукових організацій сільськогосподарського профілю, які за своєю питомою вагою (12, 5 %) посіли друге місце в мережі наукових організацій.

Водночас намітилася негативна тенденція зменшення кількості наукових організацій, що спеціалізуються в галузі технічних наук (з 1998 р. – 5 %), хоча їх питома вага (~ 57 %) залишається найбільшою. Не призупинено тенденцію скорочення кількості конструкторських організацій. Тільки за 2000 р. їх стало менше майже на 16 %. Істотно зменшилась загальна кількість та питома вага організацій заводського сектора науки – майже на третину порівняно з 1995 р. (5,8 %).

Фактично призупинилось в останні роки роздержавлення наукових організацій. Кількість тих, які перебувають у державній власнос-ті, з 1998 р. зменшилася тільки на 3 % і перевищує 70 % від усіх наукових організацій.

Загальна кількість працюючих у наукових організаціях становить близько 170,6 тис. При цьому спеціалістів, які безпосередньо виконують наукові та науково-технічні роботи, налічується близько 105,5 тис. (табл. 2.9). Науковий ступінь доктора або кандидата наук мають понад 23 тис. осіб (станом на 1.01.2006).

Незважаючи на постійне і значне (у 2,9 рази проти 1991 р.) скорочення чисельності працівників наукових організацій, насиченість України науковими кадрами залишається досить високою. У розрахун­ку на 1000 осіб економічно активного населення припадає 5,2 виконавця наукових та науково-технічних робіт. Ці показники відповідають рівню таких країн, як Іспанія, Польща, Чехія, Угорщина, хоча більш удвічі поступаються Японії та Німеччині.

Дещо поліпшилася вікова структура науковців вищої квалі-фікації. За останній рік частка молодих дослідників віком до 40 років збільшилася з 14,1 до 16,5 %, пенсійного віку – зросла до 29 %. Також уперше за останній час зменшився середній вік висококваліфікованих науковців (до 59,1 року для докторів та 50,7 року для кандидатів наук). Проте вікові показники залишаються ще надто високими (у 1991 р. во-ни становили 55 років для докторів та 47 років – для кандидатів наук).

Таблиця 2.9 – Наукові кадри

 

Таблиця 2.10 – Розподіл обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування

Для кадрової складової науково-технічного потенціалу харак­терні такі особливості:

- через нестабільність роботи наукових організацій значна час­тина їхніх працівників усе ще продовжує працювати в режимі неповної робочої зайнятості, а також перебуває в адміністративних відпустках (у 2000–2001 рр. таких фахівців було відповідно 22,9 та 16,3 %);

- стійкою є тенденція збільшення чисельності працівників, що ведуть наукову та науково-технічну роботу за сумісництвом (у 2005 р. 40,15 проти 28,67 у 2000 р.);

- продовжується процес еміграції наукових працівників: за останні 5 років з України виїхало понад 700 докторів і кандидатів наук. Серед науковців вищої кваліфікації, які виїхали в останні роки, чверть – віком до 40 років, майже кожний третій – 41-50 років.

Загальний обсяг фінансування наукових і науково-технічних робіт (далі ННТР) у 2005 р. становив близько 5,160 млрд грн, у т.ч. за рахунок державного бюджету – 1711 млн грн (2,6 % від його видатків), (див. табл. 2.10).

Питома вага фінансування ННТР за рахунок видатків держав­ного бюджету в загальному обсязі фінансування залишилася практично на рівні попереднього року – близько 33 %.

Частка коштів вітчизняних та іноземних замовників досягла у 2005 році близько 57 % від загального обсягу фінансування ННТР і становила 2, 9 млрд грн.

Найбільше коштів із загальної суми витрат припадає на виконання науково-технічних розробок – близько 55 % (у 2005 – 50 %). Питома вага витрат на фундаментальні дослідження у 2005 р. становила 18,7 %. Уже протягом тривалого періоду постійно зростає частка витрат на науково-технічні послуги (з 3,4 % у 1995 р. до 16,6 % у 2005 р.).

Середньорічна вартість основних засобів наукових організацій перевищила 7,3 млрд грн.

Більш чим у 76 % від загальної кількості машин та устаткування коефіцієнт зносу перевищує 50 %.

Оснащеність наукових працівників матеріально-технічними засобами вкрай низька – у 10 разів нижча, ніж у розвинених країнах світу. Питома вага капітальних вкладень у загальних витратах наукових організацій на виконання наукових та науково-технічних робіт у 2005 р. не перевищила 3 %.

Важливим чинником підтримання в Україні високого рівня окремих напрямків досліджень та розробок дедалі більша стає гуманітарна допомога зарубіжних наукових фондів.

Наприкінці 2001 р. Кабінетом Міністрів України на виконання указу Президента України було прийнято рішення щодо проведення інвентаризації наявного парку наукових приладів і обладнання, визначення потреб наукових організацій в сучасних приладах та обладнанні вітчизняного й іноземного виробництва та врахування, починаючи з 2003 р., витрат на підтримку матеріально-технічної бази наукових організацій при підготовці бюджетних пропозицій на черговий рік.

У державі існує досить розвинена мережа організацій, що здійснюють інформаційне забезпечення наукової та науково-технічної діяльності, але його загальний рівень ще не відповідає потребам науки та науково-технічного розвитку.

Обсяг комплектування новою літературою навіть провідних наукових бібліотек постійно зменшується. Нові надходження до бібліо-тек наукових установ Національної Академії наук України у 2000 р. становили майже на 50 % проти 1995 р. Досі не створено власного повно­масштабного фонду патентної інформації, унаслідок кожна друга науково-технічна розробка проводиться без попереднього вивчення наявної у світі патентної інформації.

Рівень комп’ютеризації наукових організацій, створення локальних інформаційних комп’ютерних мереж, користування Інтернетом істотно відстає від параметрів розвинених країн. Лише окремі наукові організації мають фінансові можливості користуватися автоматизованими зарубіжними фондами наукової, науково-технічної та патент­ної інформації.

Протягом останнього часу здійснено ряд важливих заходів, спрямованих на вдосконалення державної науково-технічної політики. Визначено нові пріоритети розвитку науки і техніки до 2006 р. та інноваційного розвитку на найближчі п’ять років. Видано Укази Президента України щодо підтримки наукової та науково-технічної діяльності, зокрема “Про розвиток соціологічної науки в Україні”, “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні”, “Про рішення Ради націо-нальної безпеки і оборони України від 3 липня 2001 року “Про невідкладні заходи щодо виводу з кризового стану науково-технологічної сфери України і створення реальних умов для переходу економіки на інноваційну модель розвитку”, “Про заходи щодо державної підтримки розвитку науково-просвітницької діяльності громадських організацій”.

Послідовно вирішуються питання соціального захисту науков-ців, підвищення суспільного престижу наукової праці. Серед них – суттєве удосконалення пенсійного забезпечення, збільшення заробітної плати наукових працівників, надання адресної підтримки видатним діячам науки і талановитій науковій молоді.

Ці та інші заходи позитивно позначилися на стані та тенденціях розвитку науково-технічної сфери.

Після значного спаду, який тривав з 1991 р., в останні два роки спостерігається певне збільшення обсягів цих робіт, виконаних власними силами наукових організацій (у 2005 – на 4386,3 млн грн).

У багатьох наукових організаціях підтримується досить високий рівень фундаментальних досліджень з окремих пріоритетних напрямків:

1. В області фундаментальних наук:

- з теорії побудови нових інтелектуальних інформаційних технологій та систем, з теорії створення робототехніки;

- у галузі фізики наднизьких температур, зокрема ядерного магнетизму, кінетики квантових ефектів;

- з нанофізики та наноелектроніки;

- з матеріалознавства (вирощування надчистих монокристалів алмазу);

- з молекулярної фізіології.

2. В області суспільних і гуманітарних наук. Ця галузь в останні роки зазнала суттєвих змін. Практично сформовано для нашої країни мережу наукових установ соціогуманітарного профілю.

3. В області наукового та інноваційного забезпечення розвитку сучасного високотехнологічного виробництва:

- створення нових літаків: військово-транспортного АН-70 і пасажирського АН-140. Розроблено та впроваджено нові високопродук­тивні технології, що значно підвищують ресурс і надійність роботи деталей та вузлів двигунів;

- на комбінаті “Криворіжсталь” освоєна вітчизняна техно-логія фасонної обробки прокатних валків з вибіленого чавуну високої твердості;

- створено ресурсозберігаючі технології виробництва конку-рентоспроможного на світовому ринку арматурного прокату нового покоління;

- на міжнародному ринку космічних послуг успішно працю-ють у рамках проекту “Морський старт” державне конструкторське бюро “Південне” та виробниче об’єднання “Південний машинобудівний завод”. У 32 країни світу експортується радіолокаційна техніка Запорізького КБ “Іскра”.

4. У науковому супроводженні базових галузей економіки:

- опрацьовано концепцію та програму розвитку енергетич-ного сектора економіки на базі широкомасштабного застосування вітчизняних когенераційних технологій, що дають можливість заощадити від 3,2 до 4 млн тонн умовного палива. Розроблено і застосовано на практиці низку газодизельних електростанцій;

- науковці Національної Академії наук, Української Академії аграрних наук, ряду міністерств та інших установ України виконали чимало розробок в інтересах вітчизняного агропромислового комплексу.

5. В області медицини виконано значний обсяг фундаментальних та прикладних досліджень світового рівня:

- започатковано нові напрямки в медицині – превентивна нейро-ендокрінологія і психіатрія медицини катастроф та техногенних аварій;

- запропоновано нові підходи для повнішого розкриття механізмів перебігу пухлинного процесу, нові методи ранньої його діагностики, ліки та біологічно активні речовини, створено унікальні моно-клональні антитіла для лікування злоякісних пухлин;

- розроблено методику кріоконсервування ембріональних клі-тин для медичних цілей та створено мережу медичних центрів з клітинної терапії, де успішно здійснюється лікування багатьох важких і раніше невиліковних хвороб;

- створено низку пробіотиків та антибіотиків нового покоління для лікування широкого спектру захворювань тощо.

6. В області вирішення екологічних проблем:

- виконано ряд важливих досліджень з прогнозування та комп-лексного оцінювання змін у навколишньому середовищі;

- здійснюється наукове забезпечення формування національної екологічної мережі України;

- виконано значну роботу з вивчення природних та техно-генних причин і характеру повеней 1998 та 2001 рр. на Закарпатті.

Водночас у науково-технічній сфері нагромаджувалися і дуже складні проблеми.

Для цього потрібно Кабінету Міністрів у процесі підготовки проекту державного бюджету України на 2007 р. передбачити збільшення видатків на наукову та науково-технічну діяльність не менше як у 1,5 рази порівняно з нинішнім рівнем. Необхідно забезпечити пріоритетне спрямування додаткових коштів на наступне:

- розвиток фундаментальних досліджень;

- пряму підтримку за рахунок державного замовлення окре-мих науково-технічних розробок у галузі високих технологій;

- виконання фундаментальних і пошукових досліджень для потреб оборони і національної безпеки;

- прискорений розвиток сучасної системи інформаційно-ана-літичного забезпечення науково-технічної діяльності.

Забезпечити надання головним розпорядникам бюджетних кош-тів, що виділяються на проведення наукових досліджень, права самос-тійно перерозподіляти ці кошти між статтями видатків, крім захищених статей.

Кабінету Міністрів, Національній Академії наук України слід невідкладно запровадити додаткові заходи для активнішого залучення до науки талановитої молоді, підтримки молодих учених.

Передбачити в проектах державного бюджету України істотне збільшення цільових капітальних вкладень для будівництва службового житла для молодих учених і спеціалістів.

Активізація інтегрування науково-технічного потенціалу до світового науково-технічного потоку є важливим підсумком останніх років. Україна має понад 40 угод про наукове та науково-технічне співробітництво з іншими країнами та міжнародними організаціями. У рамках багатьох з цих угод сформовано спільні програми досліджень.

Практично завершено узгодження Угоди про науково-технічне співробітництво між Україною та Європейським союзом. Розвиваються і двосторонні науково-технічні зв’язки наукових установ та вищих навчальних закладів з дослідницькими центрами інших країн.

Значно розширюється наукове та науково-технічне співробіт­ництво з країнами СНД, насамперед Росією. Це стосується, зокрема, таких пріоритетних напрямків, як дослідження та використання косміч­ного простору, розвиток ракетно-космічної техніки.

Реалізуються програми за грантами INTAS та інших програм Європейської комісії, Фонду цивільних досліджень та розвитку США (CRDF), Науково-технологічного центру в Україні (НТЦУ). Загалом в останні два роки українські науковці отримали від іноземних та міжнародних організацій майже 3200 грантів. Загальна сума наданої їм фінансової підтримки за усіма програмами перевищила 37 млн дол.

Програма Європейського Союзу ТАСІС здійснює фінансування грандів для передачі ноу-хау з метою підтримки процесу переходу до ринкової економіки та розвитку демократичного суспільства в нових незалежних державах та в Монголії. Україна є другим після Росії найбільшим одержувачем фондів ЄС через програму ТАСІС. Проек­ти тазаходи фінансуються відповідно до національних програм – дій та багато-державної програми ТАСІС (міждержавної, прикордонної та ядерної безпеки). Правовою основою програми ТАСІС є правила ради ЄС “Про надання допомоги економічним реформам та відбудові у нових незалежних державах”. За цією програмою фінансуються ряд інших програм, серед яких:

– Європейська експертна програма – надає консультацію ук-раїнським державним установам;

– INTAS – сприяє реалізації спільних із заходом науково-дослідних проектів;

– Бангкокський механізм ТАСІС/ЄБРР – використовується для фінансування технічного співробітництва: спрямована на сприяння в підготовці та залученні інвестицій ЄБРР;

– ТЕМПУС – заохочує обмін між ВНЗ України та ЄС.

Перспективним напрямком співробітництва України та ЄС є сфера космічних досліджень. Враховуючи той факт, що Україна належить до вісімки держав, які мають значний космічний, технічний та технологічний потенціал, була створена спільна робоча група Україна – ЄС у сфері космічних досліджень та мирного використання космічного простору.

Продовжує активізуватися науковий обмін. За останні два роки кількість виїздів наших учених за кордон становить понад 15 тис. щороку. Постійно збільшується кількість тих, хто працює за кордоном на контрактній основі.

На сьогоднішній день перехід нашої економіки до інноваційного розвитку є найактуальнішою проблемою сьогодення. Інноваційна переорієнтація – це основа основ євроінтеграційного вибору України, і претендувати на гідне місце в Європі й світі Україна може лише за умови становлення інноваційного шляху розвитку, основи якого повин-ні бути реалізовані вже на старті сучасного посткризового етапу в процесі структурної перебудови економіки. Мова йде про органічне об’єд-нання політичних, гуманітарних, соціально-психологічних, макро- і мікроекономічних факторів та інституціональних передумов, які лише комплексно здатні надати нові відчутні імпульси трансформаційним процесам, розвитку суспільства на інноваційній основі.

На сучасному етапі найбільш структурована і цілком адекватна новітнім вимогам часу є загальна концепція інноваційного розвитку, яка створена Європейською Комісією у зв’язку з розширенням Євросоюзу. Основні пріоритетні напрямки концепції можна розбити на три групи:

- першим напрямком є створення інститутів, що стимулюють суб’єктів фінансової, наукової та промислової діяльності до впровадження інновацій, у першу чергу, – це фіскальні важелі: податкові пільги, податкові кредити, прискорена амортизація, цільова підтримка через гранти й позики;

- другий напрямок – створення сприятливого середовища для інноваційної економіки, яка зводиться до створення ефективних механізмів інформаційного обміну між потенційними учасниками, проведення різноманітних семінарів та зустрічей, обмін досвідом і транснаціональне навчання; стимулювання взаємодії у тріаді “університети – бізнес – промисловість”; створення надзвичайно сприятливого середовища для нових малих підприємств; реформування законодавства в сфері інтелектуальної власності;

- третя група завдань відноситься до розвитку гуманітарного капіталу: це формування в суспільстві загальної інноваційної культури.

Концепція інноваційного розвитку ЄС підкреслює, наскільки комплексними, структурованими і орієнтованими на учасників повинні бути дії держави в цій сфері. Україна також повинна ставити перед собою таку ціль, тому що лише орієнтація на вищі стандарти світового досвіду може привести до прогресу на шляху прискорення зростання конкурентоспроможності національної економіки і здійснення заявленого нашою державою європейського вибору.

2.4. Науково-технічний потенціал України:

проблеми його збереження, розвитку та інтегрування

в систему світового господарства

 

Розвиток вітчизняного науково-технічного потенціалу, створення належних умов для генерації наукових знань, високих технологій, та впровадження в усі сфери суспільного життя є визначальним чинником прогресу України, перспектив її входження до кола розвинутих країн світу.

Реаліями процесу глобалізації став вплив на його перебіг транснаціональних фінансово-промислових угруповань, які технологіч­но, географічно і політично диверсифікують свої рішення щодо широкомасштабних науково-технічних проектів. Виходячи з економічної та політичної кон’юнктури, транснаціональні фірми пропонують високооплачувані вакансії у США та країнах Європи, які мають розгалужену наукову і науково-педагогічну інфраструктуру і реалізують збалансовану державну політику щодо використання інформаційних ресурсів. Це говорить про те, що на початку ХІ ст. економічний потенціал держав дедалі більше залежить від обсягів виробництва і ефективного використання наукових та науково-технічних інформаційних ресурсів. Могутність і можливості сучасної держави визначаються значною мірою не кількістю чавуну і сталі на одиницю населення, а обсягом науково-технічної інформації, який припадає на вищезгадану одиницю, і що вихід із ситуації, у якій ми опинилися, – це різке прискорення науково-технічного прогресу і впровадження у народне господарство більш високих технологій, ніж у країнах-конкурентах. Інновації у вигляді нових конкурентоспроможних технологій і товарів забезпечують 90 % зрос-тання ВВП промислово розвинених країн світу. Фінансування НДДКР, продуктом якої є інновації у країнах Західної Європи здійснюється з двох джерел: 3–4 % ВВП – через бюджетне фінансування, 15 % – від річного обороту фірми. В Україні на ці заходи виділяється 0,27 % ВВП.

Протягом останніх років сталися певні зміни в розподілі наукових організацій за секторами науки, типами організацій, формами власності та галузями наук (науковими дисциплінами).

У дисциплінарному розподілі істотно збільшилася кількість наукових організацій соціогуманітарного профілю – на 25 % проти 1995 р. Їх питома вага в загальній кількості зросла до 9 %. За останні п’ять років помітно (на 14 %) збільшилася також кількість наукових організацій сільськогосподарського профілю, які за своєю питомою вагою (12, 5 %) посіли друге місце в мережі наукових організацій.

Водночас намітилася негативна тенденція зменшення кількості наукових організацій, що спеціалізуються в галузі технічних наук (з 1998 р. – 5 %), хоча їх питома вага (~ 57 %) залишається найбільшою. Не призупинено тенденцію скорочення кількості конструкторських організацій. Тільки за 2000 р. їх стало менше майже на 16 %. Істотно зменшилась загальна кількість та питома вага організацій заводського сектора науки – майже на третину порівняно з 1995 р. (5,8 %).

Фактично призупинилось в останні роки роздержавлення наукових організацій. Кількість тих, які перебувають у державній власнос-ті, з 1998 р. зменшилася тільки на 3 % і перевищує 70 % від усіх наукових організацій.

Загальна кількість працюючих у наукових організаціях становить близько 170,6 тис. При цьому спеціалістів, які безпосередньо виконують наукові та науково-технічні роботи, налічується близько 105,5 тис. (табл. 2.9). Науковий ступінь доктора або кандидата наук мають понад 23 тис. осіб (станом на 1.01.2006).

Незважаючи на постійне і значне (у 2,9 рази проти 1991 р.) скорочення чисельності працівників наукових організацій, насиченість України науковими кадрами залишається досить високою. У розрахун­ку на 1000 осіб економічно активного населення припадає 5,2 виконавця наукових та науково-технічних робіт. Ці показники відповідають рівню таких країн, як Іспанія, Польща, Чехія, Угорщина, хоча більш удвічі поступаються Японії та Німеччині.

Дещо поліпшилася вікова структура науковців вищої квалі-фікації. За останній рік частка молодих дослідників віком до 40 років збільшилася з 14,1 до 16,5 %, пенсійного віку – зросла до 29 %. Також уперше за останній час зменшився середній вік висококваліфікованих науковців (до 59,1 року для докторів та 50,7 року для кандидатів наук). Проте вікові показники залишаються ще надто високими (у 1991 р. во-ни становили 55 років для докторів та 47 років – для кандидатів наук).

Таблиця 2.9 – Наукові кадри

 

Таблиця 2.10 – Розподіл обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування

Для кадрової складової науково-технічного потенціалу харак­терні такі особливості:

- через нестабільність роботи наукових організацій значна час­тина їхніх працівників усе ще продовжує працювати в режимі неповної робочої зайнятості, а також перебуває в адміністративних відпустках (у 2000–2001 рр. таких фахівців було відповідно 22,9 та 16,3 %);

- стійкою є тенденція збільшення чисельності працівників, що ведуть наукову та науково-технічну роботу за сумісництвом (у 2005 р. 40,15 проти 28,67 у 2000 р.);

- продовжується процес еміграції наукових працівників: за останні 5 років з України виїхало понад 700 докторів і кандидатів наук. Серед науковців вищої кваліфікації, які виїхали в останні роки, чверть – віком до 40 років, майже кожний третій – 41-50 років.

Загальний обсяг фінансування наукових і науково-технічних робіт (далі ННТР) у 2005 р. становив близько 5,160 млрд грн, у т.ч. за рахунок державного бюджету – 1711 млн грн (2,6 % від його видатків), (див. табл. 2.10).

Питома вага фінансування ННТР за рахунок видатків держав­ного бюджету в загальному обсязі фінансування залишилася практично на рівні попереднього року – близько 33 %.

Частка коштів вітчизняних та іноземних замовників досягла у 2005 році близько 57 % від загального обсягу фінансування ННТР і становила 2, 9 млрд грн.

Найбільше коштів із загальної суми витрат припадає на виконання науково-технічних розробок – близько 55 % (у 2005 – 50 %). Питома вага витрат на фундаментальні дослідження у 2005 р. становила 18,7 %. Уже протягом тривалого періоду постійно зростає частка витрат на науково-технічні послуги (з 3,4 % у 1995 р. до 16,6 % у 2005 р.).

Середньорічна вартість основних засобів наукових організацій перевищила 7,3 млрд грн.

Більш чим у 76 % від загальної кількості машин та устаткування коефіцієнт зносу перевищує 50 %.

Оснащеність наукових працівників матеріально-технічними засобами вкрай низька – у 10 разів нижча, ніж у розвинених країнах світу. Питома вага капітальних вкладень у загальних витратах наукових організацій на виконання наукових та науково-технічних робіт у 2005 р. не перевищила 3 %.

Важливим чинником підтримання в Україні високого рівня окремих напрямків досліджень та розробок дедалі більша стає гуманітарна допомога зарубіжних наукових фондів.

Наприкінці 2001 р. Кабінетом Міністрів України на виконання указу Президента України було прийнято рішення щодо проведення інвентаризації наявного парку наукових приладів і обладнання, визначення потреб наукових організацій в сучасних приладах та обладнанні вітчизняного й іноземного виробництва та врахування, починаючи з 2003 р., витрат на підтримку матеріально-технічної бази наукових організацій при підготовці бюджетних пропозицій на черговий рік.

У державі існує досить розвинена мережа організацій, що здійснюють інформаційне забезпечення наукової та науково-технічної діяльності, але його загальний рівень ще не відповідає потребам науки та науково-технічного розвитку.

Обсяг комплектування новою літературою навіть провідних наукових бібліотек постійно зменшується. Нові надходження до бібліо-тек наукових установ Національної Академії наук України у 2000 р. становили майже на 50 % проти 1995 р. Досі не створено власного повно­масштабного фонду патентної інформації, унаслідок кожна друга науково-технічна розробка проводиться без попереднього вивчення наявної у світі патентної інформації.

Рівень комп’ютеризації наукових організацій, створення локальних інформаційних комп’ютерних мереж, користування Інтернетом істотно відстає від параметрів розвинених країн. Лише окремі наукові організації мають фінансові можливості користуватися автоматизованими зарубіжними фондами наукової, науково-технічної та патент­ної інформації.

Протягом останнього часу здійснено ряд важливих заходів, спрямованих на вдосконалення державної науково-технічної політики. Визначено нові пріоритети розвитку науки і техніки до 2006 р. та інноваційного розвитку на найближчі п’ять років. Видано Укази Президента України щодо підтримки наукової та науково-технічної діяльності, зокрема “Про розвиток соціологічної науки в Україні”, “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні”, “Про рішення Ради націо-нальної безпеки і оборони України від 3 липня 2001 року “Про невідкладні заходи щодо виводу з кризового стану науково-технологічної сфери України і створення реальних умов для переходу економіки на інноваційну модель розвитку”, “Про заходи щодо державної підтримки розвитку науково-просвітницької діяльності громадських організацій”.

Послідовно вирішуються питання соціального захисту науков-ців, підвищення суспільного престижу наукової праці. Серед них – суттєве удосконалення пенсійного забезпечення, збільшення заробітної плати наукових працівників, надання адресної підтримки видатним діячам науки і талановитій науковій молоді.

Ці та інші заходи позитивно позначилися на стані та тенденціях розвитку науково-технічної сфери.

Після значного спаду, який тривав з 1991 р., в останні два роки спостерігається певне збільшення обсягів цих робіт, виконаних власними силами наукових організацій (у 2005 – на 4386,3 млн грн).

У багатьох наукових організаціях підтримується досить високий рівень фундаментальних досліджень з окремих пріоритетних напрямків:

1. В області фундаментальних наук:

- з теорії побудови нових інтелектуальних інформаційних технологій та систем, з теорії створення робототехніки;

- у галузі фізики наднизьких температур, зокрема ядерного магнетизму, кінетики квантових ефектів;

- з нанофізики та наноелектроніки;

- з матеріалознавства (вирощування надчистих монокристалів алмазу);

- з молекулярної фізіології.

2. В області суспільних і гуманітарних наук. Ця галузь в останні роки зазнала суттєвих змін. Практично сформовано для нашої країни мережу наукових установ соціогуманітарного профілю.

3. В області наукового та інноваційного забезпечення розвитку сучасного високотехнологічного виробництва:

- створення нових літаків: військово-транспортного АН-70 і пасажирського АН-140. Розроблено та впроваджено нові високопродук­тивні технології, що значно підвищують ресурс і надійність роботи деталей та вузлів двигунів;

- на комбінаті “Криворіжсталь” освоєна вітчизняна техно-логія фасонної обробки прокатних валків з вибіленого чавуну високої твердості;

- створено ресурсозберігаючі технології виробництва конку-рентоспроможного на світовому ринку арматурного прокату нового покоління;

- на міжнародному ринку космічних послуг успішно працю-ють у рамках проекту “Морський старт” державне конструкторське бюро “Південне” та виробниче об’єднання “Південний машинобудівний завод”. У 32 країни світу експортується радіолокаційна техніка Запорізького КБ “Іскра”.

4. У науковому супроводженні базових галузей економіки:

- опрацьовано концепцію та програму розвитку енергетич-ного сектора економіки на базі широкомасштабного застосування вітчизняних когенераційних технологій, що дають можливість заощадити від 3,2 до 4 млн тонн умовного палива. Розроблено і застосовано на практиці низку газодизельних електростанцій;

- науковці Національної Академії наук, Української Академії аграрних наук, ряду міністерств та інших установ України виконали чимало розробок в інтересах вітчизняного агропромислового комплексу.

5. В області медицини виконано значний обсяг фундаментальних та прикладних досліджень світового рівня:

- започатковано нові напрямки в медицині – превентивна нейро-ендокрінологія і психіатрія медицини катастроф та техногенних аварій;

- запропоновано нові підходи для повнішого розкриття механізмів перебігу пухлинного процесу, нові методи ранньої його діагностики, ліки та біологічно активні речовини, створено унікальні моно-клональні антитіла для лікування злоякісних пухлин;

- розроблено методику кріоконсервування ембріональних клі-тин для медичних цілей та створено мережу медичних центрів з клітинної терапії, де успішно здійснюється лікування багатьох важких і раніше невиліковних хвороб;

- створено низку пробіотиків та антибіотиків нового покоління для лікування широкого спектру захворювань тощо.

6. В області вирішення екологічних проблем:

- виконано ряд важливих досліджень з прогнозування та комп-лексного оцінювання змін у навколишньому середовищі;

- здійснюється наукове забезпечення формування національної екологічної мережі України;

- виконано значну роботу з вивчення природних та техно-генних причин і характеру повеней 1998 та 2001 рр. на Закарпатті.

Водночас у науково-технічній сфері нагромаджувалися і дуже складні проблеми.

Для цього потрібно Кабінету Міністрів у процесі підготовки проекту державного бюджету України на 2007 р. передбачити збільшення видатків на наукову та науково-технічну діяльність не менше як у 1,5 рази порівняно з нинішнім рівнем. Необхідно забезпечити пріоритетне спрямування додаткових коштів на наступне:

- розвиток фундаментальних досліджень;

- пряму підтримку за рахунок державного замовлення окре-мих науково-технічних розробок у галузі високих технологій;

- виконання фундаментальних і пошукових досліджень для потреб оборони і національної безпеки;

- прискорений розвиток сучасної системи інформаційно-ана-літичного забезпечення науково-технічної діяльності.

Забезпечити надання головним розпорядникам бюджетних кош-тів, що виділяються на проведення наукових досліджень, права самос-тійно перерозподіляти ці кошти між статтями видатків, крім захищених статей.

Кабінету Міністрів, Національній Академії наук України слід невідкладно запровадити додаткові заходи для активнішого залучення до науки талановитої молоді, підтримки молодих учених.

Передбачити в проектах державного бюджету України істотне збільшення цільових капітальних вкладень для будівництва службового житла для молодих учених і спеціалістів.

Активізація інтегрування науково-технічного потенціалу до світового науково-технічного потоку є важливим підсумком останніх років. Україна має понад 40 угод про наукове та науково-технічне співробітництво з іншими країнами та міжнародними організаціями. У рамках багатьох з цих угод сформовано спільні програми досліджень.

Практично завершено узгодження Угоди про науково-технічне співробітництво між Україною та Європейським союзом. Розвиваються і двосторонні науково-технічні зв’язки наукових установ та вищих навчальних закладів з дослідницькими центрами інших країн.

Значно розширюється наукове та науково-технічне співробіт­ництво з країнами СНД, насамперед Росією. Це стосується, зокрема, таких пріоритетних напрямків, як дослідження та використання косміч­ного простору, розвиток ракетно-космічної техніки.

Реалізуються програми за грантами INTAS та інших програм Європейської комісії, Фонду цивільних досліджень та розвитку США (CRDF), Науково-технологічного центру в Україні (НТЦУ). Загалом в останні два роки українські науковці отримали від іноземних та міжнародних організацій майже 3200 грантів. Загальна сума наданої їм фінансової підтримки за усіма програмами перевищила 37 млн дол.

Програма Європейського Союзу ТАСІС здійснює фінансування грандів для передачі ноу-хау з метою підтримки процесу переходу до ринкової економіки та розвитку демократичного суспільства в нових незалежних державах та в Монголії. Україна є другим після Росії найбільшим одержувачем фондів ЄС через програму ТАСІС. Проек­ти тазаходи фінансуються відповідно до національних програм – дій та багато-державної програми ТАСІС (міждержавної, прикордонної та ядерної безпеки). Правовою основою програми ТАСІС є правила ради ЄС “Про надання допомоги економічним реформам та відбудові у нових незалежних державах”. За цією програмою фінансуються ряд інших програм, серед яких:

– Європейська експертна програма – надає консультацію ук-раїнським державним установам;

– INTAS – сприяє реалізації спільних із заходом науково-дослідних проектів;

– Бангкокський механізм ТАСІС/ЄБРР – використовується для фінансування технічного співробітництва: спрямована на сприяння в підготовці та залученні інвестицій ЄБРР;

– ТЕМПУС – заохочує обмін між ВНЗ України та ЄС.

Перспективним напрямком співробітництва України та ЄС є сфера космічних досліджень. Враховуючи той факт, що Україна належить до вісімки держав, які мають значний космічний, технічний та технологічний потенціал, була створена спільна робоча група Україна – ЄС у сфері космічних досліджень та мирного використання космічного простору.

Продовжує активізуватися науковий обмін. За останні два роки кількість виїздів наших учених за кордон становить понад 15 тис. щороку. Постійно збільшується кількість тих, хто працює за кордоном на контрактній основі.

На сьогоднішній день перехід нашої економіки до інноваційного розвитку є найактуальнішою проблемою сьогодення. Інноваційна переорієнтація – це основа основ євроінтеграційного вибору України, і претендувати на гідне місце в Європі й світі Україна може лише за умови становлення інноваційного шляху розвитку, основи якого повин-ні бути реалізовані вже на старті сучасного посткризового етапу в процесі структурної перебудови економіки. Мова йде про органічне об’єд-нання політичних, гуманітарних, соціально-психологічних, макро- і мікроекономічних факторів та інституціональних передумов, які лише комплексно здатні надати нові відчутні імпульси трансформаційним процесам, розвитку суспільства на інноваційній основі.

На сучасному етапі найбільш структурована і цілком адекватна новітнім вимогам часу є загальна концепція інноваційного розвитку, яка створена Європейською Комісією у зв’язку з розширенням Євросоюзу. Основні пріоритетні напрямки концепції можна розбити на три групи:

- першим напрямком є створення інститутів, що стимулюють суб’єктів фінансової, наукової та промислової діяльності до впровадження інновацій, у першу чергу, – це фіскальні важелі: податкові пільги, податкові кредити, прискорена амортизація, цільова підтримка через гранти й позики;

- другий напрямок – створення сприятливого середовища для інноваційної економіки, яка зводиться до створення ефективних механізмів інформаційного обміну між потенційними учасниками, проведення різноманітних семінарів та зустрічей, обмін досвідом і транснаціональне навчання; стимулювання взаємодії у тріаді “університети – бізнес – промисловість”; створення надзвичайно сприятливого середовища для нових малих підприємств; реформування законодавства в сфері інтелектуальної власності;

- третя група завдань відноситься до розвитку гуманітарного капіталу: це формування в суспільстві загальної інноваційної культури.

Концепція інноваційного розвитку ЄС підкреслює, наскільки комплексними, структурованими і орієнтованими на учасників повинні бути дії держави в цій сфері. Україна також повинна ставити перед собою таку ціль, тому що лише орієнтація на вищі стандарти світового досвіду може привести до прогресу на шляху прискорення зростання конкурентоспроможності національної економіки і здійснення заявленого нашою державою європейського вибору.